Короткі відео про національну ідентичність, історичну і культурну памʼять та деколонізацію тепер доступні на платформі MEGOGO у вигляді освітнього серіалу.  

Найбільша кількість художників і художниць, які були формальними й колористичними, сенсовими та динамічними новаторами, народились або проживали на сході й півдні нашої країни.

Упродовж століть у нашій країні завжди жили представники різних етнічних спільнот.

Питання мови, мовної ситуації та мовних політик завжди були гострими та болючими для українців. Зараз ми спостерігаємо значні зміни суспільної свідомості у напрямку збереження, розвитку та плекання української мови. І водночас гострі дискусії на дуже різні теми: про чистоту мовлення, право на вибір мови спілкування тощо.

Мова належить до чинників, які творять нас як особистостей, формують своєрідну візитівку кожної людини. З раннього дитинства ми чуємо та всотуємо мову від батьків, від найближчого оточення. Як правило, це не літературна мова, а діалектна, регіональна. У цьому сенсі вона не лише засіб спілкування, а й певний ідентифікатор особистості, родини, роду, зрештою — малого чи великого етносу.

У контексті війни на винищення, яку веде російська федерація проти України, одним із ключових питань є збереження нашої мови та культури.

Освітньо-дискусійна платформа «У пошуках ідентичності» активно працює вже три місяці.  Про роботу та цілі проєкту в інтерв’ю Андрію Куликову на Громадському радіо розповіла керівниця проєкту Юлія Кравченко.  А.К.: У довідці про ваш проєкт написано: «Ідентичність у будь-яких її проявах». Що означає будь-які прояви ідентичності? Їх же має бути просто незліченна кількість.

Процес деколонізації в Україні щороку набуває обертів. Водночас ми постійно зіштовхуємося з питаннями, на що нам орієнтуватись і чи треба, адже в українців свій, не схожий на інші, шлях.

Зараз українці проживають не тільки досвід великої, страшної війни, але водночас перебувають в епіцентрі динамічних змін, що зумовлюють єднання українського суспільства.

Cхідні і південні регіони України сьогодні найсильніше потерпають від ворожої навали. Цілі міста й села в буквальному розумінні слова зрівняні з землею, всі незгодні можуть бути вигнані з власних домівок, переселені у депресивні райони росії, ув’язнені, піддані тортурам чи й фізично знищені.

Скільки часу триває наша боротьба? 2, 10, 100 чи 300 років? Чи ще довше?

23 лютого дискусійна платформа “У пошуках ідентичності” організувала другу онлайн-лекцію “Як ми тут опинилися? Магістралі і манівці української історії ХХ сторіччя”.