МЕДІАТЕОРІЯ ЛЬВА МАНОВІЧА

ПРО ПРОЄКТ

В теорії медіа після Маршала Маклюена не було більш впливових дослідників ніж Лев Мановіч, котрий приїжджав до Києва в середині жовтня 2010 р. на запрошення Культурного Проекту, щоб прочитати дві лекції. Лекції піднімали питання стосовно того, яких форм набувають гуманітарні дослідження в чільних західних університетах і яких приголомшливих результатів вони досягають, а також наскільки змінився культурний ландшафт з переходом людства на цифрові носії інформації і які трансформації очікують мистецтво найближчим часом.

Станом на 2018 р. Україна має архів медіа мистецтва та взагалі володіє інформацією про українську історію медіа мистецтва 1980-90 рр. Також за 7 років з’явилось і розуміння що таке медіа мистецтво. У 2010 р. в Україні існувало дуже вузьке поле дослідників, які провокували дискурс в культурному середовищі щодо того як художники співпрацюють з технологіями і взагалі медіа мистецтва як явища. Цим була викликана потреба створити подію, яка б популяризувала і поширювала серед професійного середовища ідею медіа мистецтва як художнього інструменту на межі технологій і мистецтва. Лев Мановіч прекрасно розумів можливий розрив між контекстом, в якому працює він, і в якому знаходиться його аудиторія. Тому саме він був тією ключовою людиною, яка могла чітко заповнити лакуну в розумінні професійного середовища, популяризувати тему та ознайомити українську аудиторію з новітніми дослідження в глобальному контексті.

Зустріч з Левом Мановічем мала потужний вплив на професійну спільноту, звернувши увагу на технології як інструмент для художників.